Повість "мій світ в очах собаки"

ГЛАВА 2

Повість. Мій світ в очах собаки. Глава 1Весна, ранок і пора вставати на пари. Як же не хочеться, але треба. Ах да забула випаде я Хелена Вокер від мого обличчя і буде ця розповідь. Ну і для початку трохи про себе.
Звуть мене Хелена (як ви це вже зрозуміли) мені 20 років я студентка другого курсу ветеринарії. Вчуся і живу в Пітері. Ну поки це все, думаю потім ви і так все самі дізнаєтеся.
Нарешті я встала як завжди потопала на кухню зробила собі міцну каву щоб остаточно прокинутися, і почала збиратися в універ.
-Лой, де мої ключі? Скрикнув я
Ой як же я могла забути ще про одного мешканця моєї квартири. І так Лой це моя найулюбленіша собака. Лабрадор, чорний як ворон, хлопчик 2-х років у загальному красень ще той ... Таких собак як він треба ще пошукати і мої батьки його знайшли ... З характером у нього проблем не було добрий підслухана пес ну да іноді він міг вередувати але мені це подобається.
-Улюблений спасибі що в черговий раз знайшов і приніс мені ключі-гладячи по голівці я говорила лою з усією любов`ю - Ну все Лой я на пари
Обійнявши собаку і поцілував його в носик я пішла в універ. Моє серце вже нудьгував по лою розриваючись на частини, і думки у мене були тільки одні, скоріше б до улюбленого песика додому.
Проїхавши пару зупинок і ось я в інівере сиджу на парах, скучаю (на парах я хочу вам сказати дуже нудно й сумно, робити нічого, а слухати нудні матеріали викладача у мене просто не вистачає сил). І просидівши близько 3-х годин на парах ... Ура додому.
Цього разу мені довелося довго чекати автобус прочекавши близько 30 хвилин я нарешті сіла в нього. Я як завжди сиділа і слухала музику. Думки були нема про що все начебто перемішалося тільки одна музика і більше нічого.
І тільки я почала виходити з автобуса як раптом на моїх очах машина збиває собаку. Ви просто не уявляєте який шок я пережила в цей момент. У мене потекли сльози я стояла в ступорі хвилин п`ять не розуміючи, що мені робити. І відійшовши хоча б на чуть чуть від шоку я побігла до собаки яка майже не ворушилася (і до речі крім мене ніхто до собаки так і не підійшов) я зняла своє пальто і накрила їм собаку швидко зловила таксі і попросила таксиста їхати до ветеринарної клініки.
У собаки текла кров я не могла на неї дивитися спокійними очима.
-Тільки будь ласка не забруднити мені солоний кров`ю цієї псини-спокійно сказав таксист мені
Я сиділа в подиві і не розуміла як він міг таке сказати так у мене б язик не повернувся. Я заплакала ще сильніше



-Ну вже постараюся не забруднити-зухвало відповіла я і подивилася у вікно
Доїхали ми швидко. Я взяла на руки собаку і понесла її в сторону ветеринарного будівлі. Мені допомогли відкрити двері і поспішаючи я поспішала до ветеринара. По дорозі мені попався один чоловік.
-Вибачте мені терміново потрібен ветеринар де його можна знайти?! - Ледве дихаючи говорила я
-Дівчина так ви заспокойтеся-заспокоював мене чоловік-я і є ветеринар собаку попрошу в 36 кабінет їй потрібна операція
Я бігом віднесла собаку туди куди мені сказав чоловік. Там собаку у мене забрали. Я сіла зітхнула і молилася щоб собака вижила. Так я просиділа до першої години ночі до мене вийшов той самий чоловік і сказав щоб я їхала додому так само мене попросили залишити номер телефону щоб зателефонувати вранці і сказати що з собакою. Я уважно вислухала і поїхала додому. Відчинила двері а мене вже з вереском зустрічав Лой. Я посміхнулася погладила його по його чорній шкірці обняла і заплакала як маленька дівчинка якій дуже страшно.



-Розумієш Лой-в сльозах я говорила собаці-Адже вона на моїх руках вмирала. Я більше нічого не могла вимовити, а Лой мене прекрасно розумів і поклав свою мордочку мені на плече.
Незабаром я відійшла і заснула тільки під ранок. На пари я не пішла т.к вранці жахливо себе почувала ... Але спати мені довелося недовго розбудив мене телефонний дзвінок номер був невідомий ...
-Алло-сонним голосом вимовила я
-Привіт це Хелена Вокер?
-Так, а з ким я розмовляю можна дізнатися?
-Це ветеринар Віктор Марін клініки "Love pets" ви вчора привозили собаку
-Так я зрозуміла, собака жива?
-Так собака жива
І що він казав далі мені було все одно найголовніше я вже почула і на моєму обличчі з`явилася усмішка
-Дівчина ви мене чуєте? -запитав Мене Віктор
-Да да вибачте
-Через дня три ви вже можете забрати собаку до себе додому
-Еее це не моя собака
-А хто її власник?
-Розумієте ...
І мені довелося розповісти всю історію яка зі мною сталася вчора
-Тоді нам доведеться її відправити до притулку-сказав Віктор
-Немає тільки не притулок-чуть закричала я-ви ж самі розумієте чим це скінчиться, а власників собаки я знайду обіцяю
-Добре і все ж спробуйте приїхати дня через 3 подивіться на стан собаки якщо раптом не знайдуться господарі ... Дуже приємно було поговорити. До побачення
-До побачення!

Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Схоже

Увага, тільки СЬОГОДНІ!