Чий це пес?

Відео: Чий це собака


Чий це пес?Ми сиділи в станційному скверику на лавці під акаціями. Звідки не візьмись, прибігла маленька собака і стала скакати перед нами.
- Яка краса! - Сказала мама.
Папа подивився зверху, з-за краю газети, яку він читав, і додав:
- Такі собачки завжди бувають на станціях під час пересадки.
- А як її звати? - Запитав я.
- Ну як, - відповів тато і опустив газету, - звичайно. Жучка, наприклад. Жучка!
Собака встала на задні лапи, передні притиснула до грудей і затанцювала, дивлячись по черзі то на мене, то на тата, то на маму.
Мама розкрила сумку і пригостила Жучку сухарем. Чи не відмовилася Жучка і від огірочка, і від печеної картоплі, і, що найдивніше, від цукерок в папірцях.
Вона розгортала їх носом і лапами, катала по землі, щоб вони почистилися, і потім ковтала цілком.
За дві хвилини ми так подружилися, що вирішили взяти її з собою.
Папа сказав:
- Прекрасно! Сподіваюся, що вона полюбить вас так само ніжно.
У скверику торгували газованою водою. Я взяв у мами гривеник, і Жучка побігла за мною.
Мені вистачило півсклянки води з сиропом, а решту я вилив в консервну банку, яка знайшлася у продавщиці. Жучка пила воду і облизувалася. А продавщиця в білому халаті сказала:
- Пий - не хочу! Ще дати?
Я купив на гроші, що залишилися ще склянку води для Жучки. Вона лаку з перервами до дна, потім два рази чхнула.
- На здоров`я! - Сказала продавщиця в білому халаті.
Папа пішов у касу за квитками, мама - в магазин за покупками. А я свою порцію морозива розділив навпіл з Жучкою. Незнайома старенька з зеленню в кошику зупинилася перед нами і сказала:
- Ти чого її морозивом з пантелику збиваєш?
- Та це ж жарко! - Кажу я.
Жучка встала перед старенькою на задні лапи. Та похитала головою і пішла.



З`їли ми з Жучкою морозиво і стали тремтіти. Замерзли.
- Давай, - кажу, - бігати! Зігріємося.
Взяв я паличку, кинув її на десять кроків вперед. Жучка кинулася, підняла її і принесла мені.
Кинув я паличку на п`ятнадцять кроків вперед, мало не розбив вікно в магазині, але Жучка перестрибнула через огорожу, знайшла паличку в клумбі і принесла мені.
Так ми бігали і стрибали, поки не зігрілися. Жучка побігла до фонтану на площі, але тут вийшла мама з магазину і покликала нас під акації.
І раптом Жучка пропала. Я її шукав, і мене шукали, а потім ми звали її разом з мамою і перехожих зупиняли - ніде Жучки не було, ніхто її не бачив.
- Це була ваша собака? - Питали нас.
- Наша, - говорив я.
- Чи не наша, - говорила мама. - Ми її тут знайшли.



Ніколи ми її більше не побачимо!
Папа розшукав нас на іншому кінці станції біля семафора. Ми йому розповіли, як Жучка пропала, а він нас заспокоїв:
- Стривайте, вона знайдеться.
Прийшли ми в камеру зберігання за багажем, дивимося - Жучка сидить біля дівчинки з жовтим бантом.
Я кричу:
- Це моя собака!
А дівчинка реве:
- Моя собачка!
- Жучка! - Кричу я.
- Кулька! - Кричить вона.
Тут підійшла девочкіной мама і голосно сказала:
- Недобре ображати маленьких. Цю собачку звуть Шарик. Ми її тут знайшли і беремо з собою.
- Ми її теж знайшли, - сказав я.
Але моя мама відвела мене за руку. Вона посадила мене на лавку, де тато читав газету, і сказала:
- Просто собачка передумала їхати з нами. Вона залишається.
Щоб забути про Жучку, ми трохи погуляли. Купили свіжу газету для тата і зустріли потяг з Миколаєва. У повітрі пахло димом, а гуркіт стояв такий, що перон трохи не тремтів під ногами.
Чий це пес?Повертаємося, а дівчинка з жовтим бантом плаче, заливається:
- Кулька пропав!
- Так тобі й треба! - Сказав я. - Чи не переманює чужих собак!
Але мама мовчки повела мене за руку.
І раптом ми бачимо, що біля гіпсової вази з квітами наша собачка подає лапу хлопчикові з бутербродом. Ми до нього - собачка до нас. Він в сльози, кричить:
- Дружок! Дружок!
- Це не Дружок, а Жучка, - кажу я і тягну її до себе за лапи.
- Це не Жучка, а Шарик! - Волає над вухом жовтий бант і тягне собаку за шию до себе.
Ми так все кричали, що ніхто нічого не розумів. Дорослі пояснювали один одному, як все було.
Йшов повз тутешній школяр з портфелем, побачив нашу собачку, посвистів - і вона до нього щодуху кинулася.
- Чий це пес? - Запитали ми всі троє.
- Це всіхньої собачка, - відповів тутешній школяр і поплескав її по морді.
А собака сиділа між нами, дивилася на всіх і посміхалася.

Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Схоже

Увага, тільки СЬОГОДНІ!